Ігор Янчинський: «Усе, що відбувається з людиною, — з її вини»
Різке погіршення стану здоров’я усього людства призвело до неминучих пошуків порятунку. Загальне розчарування в класичній медицині штовхає нас вдаватися до нових методів лікування наших недуг
Відтак, сили набирає нова парадигма знань, яка повинна поступово замінити стару і вже мало дієву. Ми говоримо про так званий цілісний метод лікування, який, до речі, набуває все більшої популярності серед населення. Зрозуміти його суть нам допомагає відомий лікар-цілитель Ігор Богданович Янчинський, який саме за цим методом лікує своїх пацієнтів в оздоровчо-реабілітаційному центрі «Пізнай світ».
«Первинним є духовний рівень»
— Ігоре Богдановичу, розтлумачте, будь ласка, яке ж місце сьогодні посідає згаданий метод у загальній системі медицини?
— Загалом поняття медицини дуже багатогранне і визначити, де її межі, дуже важко. Людство має набір спеціальностей, які спрямовують знання і досвід спеціалістів на окремі органи. Традиційна наша медицина розібрала людину «на запчастини» і ніяк не може зібрати її до купи. Адже таким чином губиться цілісне бачення людського організму. У християнстві людина складається з трьох «компонентів»: тіла, душі та духу. Тому медицину можна розділити на тілесну, душевну (психологія, психотерапія, психіатрія) і духовну (лікування молитвою, православна психотерапія). І ось тут виникає проблема, адже сьогодні вкрай важко поєднати переконання лікаря, психолога і священика. Наша методика допомагає людині розглянути душевний рівень, зрозуміти, чому та чи інша хвороба є саме в неї, порушити усі проблеми, які турбують людину, розібратися в них, змінити спосіб життя і ставлення до світу.
— Якого характеру ці проблеми?
— Людина шукає усунення симптомів недуг, не знаючи звідки вони з'явилися. Чимось отруїлися — виникає гастрит, щось тривожить — також гастрит, порушив заповідь «не свідчи неправдиво на ближнього свого» — теж може виникнути гастрит. Між цими речами немає лінійної залежності. Треба визначати основу. Первинним є духовний рівень. У першому випадку нам справді може допомогти таблетка. Якщо ж ми говоримо про психо-духовний аспект, то проблема не зникає, а набуває вигляду хронічного захворювання. Усі хронічно хворі, які зараз відвідують поліклініки, це люди, які не вирішують своїх проблем на причинному рівні. Людині інколи просто треба змінити своє ставлення до себе та інших, розв’язати внутрішньо-особистісний конфлікт, який має здатність переходити на тілесний рівень.
— І тоді тіло починає вести перемовини із душею?
— Існує символічна мова тіла, яка звертається до нашої душі, аби ми побачили те, на що варто звернути увагу. Людина має усвідомити, що не так, позбутися негативних моментів у своєму житті. Усвідомлення негативу, неправильної поведінки, гріха, розкаяння веде до можливості зцілення. Усе, що відбувається з людиною, — з її вини. Добре і погане. Людина завжди має можливість вирішити, чи примножати негативне і передавати його по роду, дітям і т. д. Усі ми живемо за принципом «Що посієш — те пожнеш». Тому Господь стукає до людей тричі. Перший раз ми називаємо шепотом любові. Другий — голосом совісті. А третій — криком страждань. Та наша свідомість побудована таким чином, що будь-яке страждання ми сприймаємо як зло. Треба зрозуміти, що будь-що дається людині з хорошими намірами. Коли людина починає активно брати участь у пізнанні цих істин, допомагаючи при цьому лікареві, тоді можна вилікувати будь-яку хворобу. Бо наше тіло — це повна проекція душі.
Кожна хвороба має свій сенс
— За яких обставин процес зцілення стає реальністю?
— Зцілення можливе тоді, коли людина зрозуміє причину, озвучить її перед Богом, покається і почне змінювати себе, бачення ближніх, почне молитися і займатися тілесним лікуванням. Не можна говорити, що лікуються лише певні діагнози. Наведу простий приклад. Коли в авто загоряється лампочка, показуючи, що закінчується бензин, нікому не прийде в голову гадка позбутися цієї лампочки. Людина їде на заправку. Усі наші аптечні методи позбуваються цієї лампочки, тобто симптому. В результаті ми маємо масу хронічних захворювань. Час такий, що все більше і більше ми маємо мислити про цілісність, задавати собі запитання, для чого ми сюди прийшли. Всесвітня організація охорони здоров’я виділяє понад 30 тис. діагнозів. А я можу сказати, що ми маємо всього лише шість причин цих недуг. Коли ми говоримо про фізичні негаразди, треба мати на увазі наші неправильно виражені емоції, неправильно подані потреби, невміння керувати талантами тощо. Це психосоматика. Кожного пацієнта має лікувати спеціаліст з конкретної галузі медицини водночас із психологом.
— Чи існують виняткові хвороби, які не залежать від людської психології?
— Випадки травматизму. Людська безпечність — результат неуважності. Грип, наприклад, як епідемія, також менш залежний. Однак і тут є тонка грань. Адже з десяти людей захворіти на грип може лише кілька. Грип також має свою психоемоційну картину. Для того, щоб усвідомити цю тонку грань, треба мати певний тип мислення. Тож найбільша проблема полягає у невмінні змінити мислення. Ми повинні навчитися пильнувати свої емоції, думки і почуття. Внутрішні проблеми завжди тягнуть за собою зовнішні. Розуміючи себе, прислухаючись до себе, ми маємо можливість вберегтися від багатьох негативних факторів. Особисто я — прихильник попереджувальної медицини. Логічно, що зараз велика кількість лікарів зацікавилася китайськими методами лікування, які, власне й базуються на профілактиці. Знаючи правильні норми життя, навчившись розпізнавати добро та зло, ми оберігаємо себе від можливих негараздів.
Nota bene
Фізичний рівень
Недуга виникає внаслідок розладів нейрогуморальної та ендокринної регуляції секреторних і моторних процесів, а також порушення захисних механізмів слизової оболонки цих органів.
Психо-емоційний (душевний) рівень
Внутрішньо особистісний конфлікт. У зв’язку з особливостями виховання у дитинстві формується своєрідний характер, який призводить до того, що індивід у дорослому віці постійно потребує захисту, піклування та підтримки. При цьому в нього вихована повага до сили, самостійності та незалежності, до яких він має стремління. В результаті відбувається зіткнення двох протирічних потреб (піклування та самостійність) і саме це призводить до нерозв’язаного конфлікту та виразкової хвороби.
Духовний рівень
Людина перебуває в печалі. Не бачить виходу з багатьох ситуацій. У соціумі заплановане не завжди відбувається, людина живе чітко за планом. Якщо плани не здійснюються — відкривається виразка. Несприйняття іншого розвитку подій. Потрібно напрацьовувати терпимість до людей, подій та оточення.
Рекомендації
Змінити своє ставлення до себе та оточуючих. Подивитися на певні проблеми з іншого боку. Навчитися сприймати людей такими, якими вони є. Не намагатися переробити людину. Усвідомити необхідність життєвих змін. Навчитися долати страх перед новим. Не зациклюватися на запланованому. Шукати вирішення певних проблем, а не замовчувати їх і не виправдовувати себе.
Типові фрази
* «Я не переношу цю людину»
* «Це мене нервує»
* «Я цього не сприймаю»
* «Не можу переварити все це»
* «Мені це гидко»
* «Мене це дратує»
Провокуючі ситуації:
* Незадоволені потреби у впевненості та захищеності.
* Несприйняття оточуючих (бурмотіння).
* Людина постійно незадоволена всіма і всім.
* Нереалізовані сексуальні схильності.
* Пригнічені претензії на домінантне становище.
Запитання для роздумів
* Що для мене важливіше? Вирішення проблем інших чи вирішення загальних завдань, яке допоможе мені знайти вихід із моєї ситуації?
* Чи не перебільшую я значення деяких подій?
* Чи здійснилися мрії мого дитинства? Що це дасть мені і оточуючим?
* Чи хочу я бути відомим? Що це дасть мені і оточуючим?
* Чим мені треба буде пожертвувати? Чи готовий я до цього?
| Наступна > |
|---|